Центр простору (wiersz klasyka)

тільки тут де колись-то були цвинтарі

зараз зростає трава

форми дерев ізолюють це місце

від усього що пролягає повсюдно

вали піску

стрімчаки розчинені на щось чорне

немов вугілля

мовби фотографоване осяння

паленіючи наче листя

 

тільки тут ще можна згадати

дещо з всього того що може було

ще й за інші часи

тут де з незмірного склепу

проваленого в центрі міста

зараз виходять люди

безліч людей

чужі люди

незнані аніким

мов з іншого життя

ті котрі може що не існували аніколи

і на цій землі

осібно тут

де колись-то були кладовища

а зараз все ж

вже не можна віднайти аніщо

з всього того що можна би тямити

 

може що саме через те

ті що вернулись з глибин темені

поспішають поспіти вмить абиде

наздогад

тільки щоби знати себе присутніми в якімсь-то місці

тут де замість трави

зараз

на сухій землі

виростає волосся

сіре мов пісок згаданий мимохідь

 

білява шкіра вкриває берези без галузин

ці дерева що подобають на щогли

до яких підбігають ті котрі вийшли з глибин

люди з крилами та чимсь тьмим

значячи чим більш дифузні форми

прогресивно

по мірі свого покидання поміжних районів

коли забувають згадувати

обличчя з фотографій

імена тих котрі були живими

мешкали тут

саме тут

саме в цім місці де тоді

ще не було жодного цвинтаря

 

зараз все ж

погаласують що тільки тут

де спинилась навіть і історія

в цім місті

з'явився хтось мені ідентичний

 

достобіса з них кажуть що він теж я

осібно тими вечорами коли години повторюються

буцімто я б витав саме там

де підозрюю що міг би бути

в той час коли примислюю інші часи

 

кажуть що іншого

інколи

вже немає аніде

через те що деякими вечорами

ніхто вже не вірить що й зараз міг би ще існувати

той хтось який в відсутність іншого

міг би нагадати досить добре

когось зовсім другого

 

може саме мене

того звідтоді

з того вечора в котрім

ще живши

я добувся до землі тогосвітнього життя

через те що приїхав саме на тім космічнім кораблі

який долав навіть і швидкість світла

 

факт що збудив якусь одуру

навіть і в рядах тих з перших рядів

ті котрі захищали головний вхід

 

маючи осянні діадеми над посивілими головами

падали навколішки коли бачили яким реальним лишився я

після всього того крізь що я пройшов

щоби змогти прийти живим

саме в їхнє місто

 

таким же молодим мов і в ту мить коли залишив Землю

тому триста тридцять і три років

час проведений мною в глибокім кріогеннім сні

 

таким же чужим для усіх тих котрим

пізніше я дізнався що їм було заборонено жити тут

де дерева деколи змінювали свої місця

якщо не були доторканні аніким

 

бо ж тут

почув потім

тут я був більш близько до центру простору

чим деінде

 

таким чином

поминаючи пусті пейзажі

з землі іншого життя

я долав віддалі видумані

для збереження ілюзії самотності

 

факт що збурив якусь одуру

в рядах тих котрі вже не знали де їх ряд

через те що я залишався таким же молодим

після всіх цих роках кріогенного сну

після цього інтервалу який

абияк

долав навіть і час смерті цих звідсіля

з цих місць де колись-то були цвинтарі

а зараз залишилася лишень тиша

загачуючи повітря та нутряну порожнечу

вібруючи всередині тих котрі не прокидалися аніколи

в цім місці що вписувалося в дозвілля наближення

цей центр цілого простору

це місто до якого я доїхав одначе

губився поміж чужаками котрі виходили з глибини

покидали пітьму

тільки через те що зазнавали себе самотніми

тільки через те що бажали щоби існували

щоби існували і вони аби-десь