ще пам’ятаємо що існуємо (wiersz klasyka)
Nikolas Kornesczan
все що ми забули зісталось десь інде
постало чимось іншим
відрізненим від цього суходолу який вже й не зберігає
сліди тих котрі відійшли назавжди
десь в інший час
в відлеглості загублені в невизначному
де все лишилося точно таким яким було всякчас
відрізненим від вод з-навколо нас
лугівки повні світла
доконечного для довколишнього простору
корисного для цього місця де можна згадати будь-що
адже тутешнє сьогодення завжди відрізняється
від всього того що вже здійснилося
від усього що згаснуло в тому домі
з того узбережжя яке навіть вже й не існує
хоча дзеркала зсередини все ще відображують
завше змінні зображення
колишнє відбите повітря що постало водою
все що забуваємо і не може обернутись у дійсність
все що відрізняється від землі та помітних форм
все що більш не зберігає жодних чужих слідів
все що присутнє десь в іншому просторі
поза часом якого можна би пам’ятати саме тут
в цій невідомості без тих котрі могли б нам підтвердити
той факт що і ми ще присутні
ще знаходимось тут
де ще пам’ятаємо що існуємо