Адже й ми ще існуємо десь (wiersz klasyka)

тут час повторюється постійно

інші почини ведуть до інших перспектив

нові спроби зазнати головне

начеб цілісність була б єдиним сенсом

наче прийдешнє вже можна би й забути

позаяк лишень тут існує щось

що триває одвічно

подібно переконанню що оттепер

все вже є зовсім іншим

небо що стікає ніччю

солоний суховій

полишаючи сліди в повітрі

дощі відтінків тіней

з яких зростають тирличі

магнолії та агави між агатами

ближнього берега

услід тим які повертаються нізвідкіля

повертаються назовсім власне тут

в це місто в якім вже не можна померти

вже й не ждеться та не віриться

в жодний порочний надпис

передбачуючи щось зовсім інше

чим те що існує уже

що є тут і є більш наявним чим усе те

що можна узнати лише один єдиний раз

що видно заразом

між сланцями та скелями згущеного повітря

пасати посвідчуючи припущення

привичні стани

та охота відтворити останній задум

незабутній та удосталь жаданий

щоби не повторити все нарівно

в абияку мить та в будь-якім місці

з ентузіазмом осягти ціле

мовбито головне зводилось би

тільки до теперішності

нібито вже не був би дозволеним

жодний схід сонця

окрашаючи оливи іншим світлом

позбавленим будь-якого кольору

саме тут в цім місці відокремленім

від будь-якого конкретного простору

та від меж без зворотних сторін

на вулицях що ведуть до моря

до ліквідних рефракцій затікаючи

в концентричні кружала

вторуючи чимдалі чіткіші кшталти

відбитки дерев з тінями

скам'янілими над піском

кварцове та сапфірне каміння

замінюючи льоди з дзеркал та вікон

відновлюючи все зовсім по-іншому

ніби фінал не прийшов би ніколи

та навіть і не був би допустимим

якщо продовжуєш наполягати

та упевняти що тільки тут

все могло би бути зовсім іншим

могло б повторитися

якщо б не згадували що і ми

навіть і ми ще існуємо десь