Ритуал марноти

Nikolas Kornesczan

часами коли суховій змішував небо

з межами віддалей 

вони знали що все те що існувало

повинно було знаходитись

у гармонічній взаємозалежності

подібно всьому всесвіту відносно Землі

та землі позабутих

коли щось щезало навічно

бодай вони цінуючи чужі анотації

жили за щоденниками інших

штикували тісні тунелі

на глибінях у два або й три метри

ізолювали їх цинком та сповнювали мазутом

підготовлюючись до теперішності

поминали усе те що гадали що могло бути інакшим  

підпалювали підземельну пітьму

тільки щоби спростити вхід у невідоме

навіть і звідсіля

з поверхні

з парку з кшталтами кіптяви

мов дерева до котрих колись-то

могли підійти і від яких нараз

вже не зісталося аніщо хоча вони

намагаючись роз'яснити

що саме траплялося тоді

в імпровізованих садах повторяли

партії в шахи з 1876-го року

ходи анотовані та збережені ще й зараз

тільки для них для тих котрі

вже не терпіли чути власного імені

коли наважувалися утямити

модальність завдяки якій думали інші

нібито належна тактика могла б допомогти їм

в з’ясуванні ідеї що для збереження

неодмінної рівноваги

все що існує повинно знаходитися

в ідеальній взаємозалежності

аналогічно цілому всесвіту відносно Землі

землі позабутих

глині освітленій вогнем з підземельних тунелів

вогнем збереженим живим всіма гравцями з парку

тими які копали вузькі тунелі

ізолювали їх цинком та сповнювали шмаровилом

знаючи що ти лишалася вічно живою

якщо засинала тільки в воді 


 

Nikolas Kornesczan
Nikolas Kornesczan
Wiersz · 13 lipca 2019