чужа жінка йде моєю вулицею
рухаючись звільна щораз знаджує
тих котрих чекають десь зовсім інде
зве їх по імені нагадуючи їм коли вони народились
мовбито подібна дещиця
могла б значити щось ваговите
коли вже й так уже все здається іншим
чим жадається подеколи
вона знає що дехто з них тримає дерева всередині
в своїх домівках мов зі скла
через те що їм не дозволено дихати
просоченим іншими запахами повітрям
через те що не зможемо зістаріти наскільки треба б
чує їхні відвертості
та ще знає що якщо піде якраз зараз
їм залишиться надмір мало часу для спогадів
зокрема тут де замість них повинно б існувати
все ж щось інше
або може хтось інший
як приміром
ті ангели які деколи закрадаються в доми
не варуючись що одягнені тільки в якісь прозорі колготки
та майки відтінку заіржавілого металу
входять до середини наче лезо ножа все глибше
в чим більш хворі серця
потім
коли віддаляються
мов чужинка з моєї вулиці
залишають за собою тільки якісь світлі сліди
буцім ртуть яка просотилася саме з кісток
тих котрі втримуються тут
тільки щоби переписати сни інших
безсонними ночами передані напрямець
на всяких соціальних мережах
продовжуючи заразом виставляти онлайн
визначальні подробиці
з історії чеканного майбутнього
мовбито трапилося вже все
або перепадає саме зараз
хоча повинно було статися
зовсім інколи
може саме тоді коли чужа жінка
линула моєю вулицею
і від тоді не скоїлося вже аніщо
через те що теперішність залишилася тією ж
ідентичною повсякчас
