Рефракції (wiersz klasyka)

Nikolas Kornesczan

Опівночі, в сипкім осянні,

в порожній дім мій ти ввійшла.

І все, в дзеркалах, стало давнім,

все, що згадав, що ти знайшла.

Хоч не було вже анічого

між цими стінами зі скла,

крім хвиль повітря вже вогкого

та тіней, яких тьма сікла.

Коли мій погляд, в аметисті,

за мури ливсь, де сяяв шліх,

де якісь спалахи склянисті

текли з безодень віч твоїх;

вночі, в моїй порожній хаті,

де, в віддзеркалених кутах, 

рефракції, мов скла відтяті, 

відсвічували шлях в огнях,  

яким вернулась ти в прозорість

спустошень внутрішніх моїх.

Ветхим, вмить, стало все, мов прорість

осянь з навкіл, вже нічиїх. 

Пристінки звузились. Дороги

знов подались вже не туди.

І щось, в свічадах, донезмоги

блищало барвами слюди.

Опівночі, в сипкім осянні,

коли вернулась ти сюди,

де все лишилось досі давнім,

між цими стінами з води. 

 


183 wyświetlenia
przysłano: 24 marca 2019 (historia)

Nikolas Kornesczan

Inne teksty autora

Między wewnętrznymi granicami

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Осінній щоденник

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Між нутряними рубежами

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Осінній щоденник (2)

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Центр простору

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Strona korzysta z plików cookie w celu realizacji usług zgodnie z Polityką prywatności.
Możesz określić warunki przechowywania lub dostępu do cookie w Twojej przeglądarce.

Zgłoś obraźliwą treść

Uzasadnij swoje zgłoszenie.

wpisz wiadomość


lub tradycyjnie
login lub email
hasło