Тунель з метеликами (wiersz klasyka)

Nikolas Kornesczan

є щось живе у всім що змінюється

є щось потайне та повік побічне

 

є те у що віриш коли кажеш що нам вдасться

впізнати вагому частину цього лабіринту

відвернутих річок та дерев’яних пристінків

що ростуть через день

в цих пустощах без дерев або розмаїтих кольорів

де усе те що ми бачимо вже не подобає нінащо

а сяйво спеки обезбарвлює навіть і погляди

тих котрі чимдалі частіше плутають нас з іншими

 

кажуть щоби ми чекали покіль

синій край горизонту

добуде терпкий відтінок води

прорікають що небо тоді стає гладкішим

а захід установлюється адекватно

сенсові польоту серпневих лускокрилих

удосталь пізно відділяючись майже і від кольорів блиску

навіть і зараз коли вже все прямує до чогось зовсім іншого

до того що слідує стати подібно зефіру

дістаючи конкретні форми в тих округах в яких

часами мариться що мерехтить щось зі згорілими пругами

мовби якісь крила оконтуровані в темнотах зустрітих місцями

викопаних з глибів землі з периферійних парків

 

але якщо прагнете дійти на інший бік наводять вони

ви повинні вирушити відразу

опустіться до першого рівня та візьміть поїзд М2

єдиний до речі в якім денне світло зберігається завжди

їздіть аж до станції Розгалуження а там

як тільки приїдете зможете констатувати й самі

що ви вникли саме в доконечний простір

ваші палаючі ореоли

відбиті на дзеркалах з проїздів

посприяють вам зрозуміти як сильно ви можете змінитися

в зовсім чужинських місцях

та ще йдеться й про те передчування мов зі сну

той синкретизм коли вам здасться що ви вже не є аніде

що у всім тім що змінюється є щось живе

чіткіше за все те що видніє в інших віддалях

хоча іноді ввижається розчиненим прозірностями

які затікають з інших вимірів

неначе щось пливке підмінило б неіснуючі форми

так що не вагайтеся придбати чим скоріше

декілька аквамаринових квитків з каси для внутрішнього трафіку

ще проказують вони настоюючи над нюансом

 

щоби подобали тьмі глибин

згадуємо після декілька годин подорожі

коли піднімаємося сходами кубічних каменів

в компанії декількох непроглядних тіней

знаходячись ще між цими скляними стінами

які дозволяють бачити декілька дерев

виростаючи коронами до долів

в цій розрідженій глині через воду яка доносить

дедалі більше світла звідкілясь з поверхні

 

та якщо все ж ми зацікавили вас

ще припоминаємо їхні слова

дорогою до того що помишляєте що могло бути б іншим

чим все те що ви можете уявити

рекомендуємо вам відвідати ще й тунель з метеликами

тому що існує щось живе в тій пустелі

та щось чужинське мов з іншого світу зобов’яже вас зрозуміти

що саме отуди аж ціле життя

прямуємо всі

 

там де ніщо не є таким яким слідувало би бути

навіть ані гадка що все могло бути би іншим

не змінює анічого

замість цього щось інше стає більш чіткішим

чим все те що не видно

але припускається що могло б бути зовсім інакшим

від всього того що пізнається вже

тому що ніщо не є таким яким слідувало би бути

якщо пробувалося би щось зовсім інше

чи якнайменше коли б продовжувалося без жодного вторгнення

дотепного спотворити звичайну течію подій

коли те що є головним не повинно би змінитися ні при якій пригоді

ані тоді коли ніщо не є таким яким слідувало би бути

та ані митями коли вже не відбувається анічого

усуваючи вочевидь настійливі здогади що за інших обставин

все могло бути б зовсім іншим 

 

 

 


72 wyświetlenia
przysłano: 5 sierpnia 2019 (historia)

Nikolas Kornesczan

Inne teksty autora

Między wewnętrznymi granicami

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Між нутряними рубежами

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Прозірності

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Адже й ми ще існуємо десь

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

сніги воскові

Nikolas Kornesczan, wiersz klasyka

Strona korzysta z plików cookie w celu realizacji usług zgodnie z Polityką prywatności.
Możesz określić warunki przechowywania lub dostępu do cookie w Twojej przeglądarce.

Zgłoś obraźliwą treść

Uzasadnij swoje zgłoszenie.

wpisz wiadomość


lub tradycyjnie
login lub email
hasło