Молитва до каменів (wiersz klasyka)
Nikolas Kornesczan
розмислюєш тільки про те що трапляється
доповняючи зовнішність
визначену густим ефіром
схвалюєш ясність накладних поверхонь
хрести зорі із шести кутами півмісяці
мітячи отвори в які не можеш уникнути
через інтерстиції
силкуєшся все ж торкнутися чогось
згуслого в матові кольори
наче кора повітря
через яку ніхто не бачить щось інше
чим те що може бути освітленим ззовні
із близькості що рясніє водами які очищують
майорять під пластами тіней
де находиш все що не вздріваєш аніде
тому що цей інтер'єр
ще не зайнятий сповна простором
потрібним підтвердженню конкретного
призначеного для прожитого сьогодення
коли допускаєш
що все в що віриш що є досить допустимим
могло б трапитися і з тобою
тим більше що цими вечорами
коли знаєш що вже не має чим зайнятися
відчуваєш себе самотньою та майже вічною
та майже що вже й не лишаєш жодного сліду
на знайомій землі
між корчами малини відтінку крові
в згаданих гаях
чи на дорогах що вводять поспіль
особливо в передмістя де
з усією славою святкується
народження довічних незнайомців
коли щось головне бракує сутнісній логіці
а в відсутність правди можна прийняти
будь-яку віру що роз'ятрює надію
визначену символами які підсумовуються
тільки до якихось банальностей
дві перпендикулярно пересічні лінії
два рівносторонні трикутники
формуючи шляхом співставлення шестикутник
півмісяць
і до цього зводиться вся релігія людства
витівка в якій періодично ухвалюються
тільки ті яких не бачили аніколи
помишляєш коли купуєш малини
і терновий вінець від літньої продавщиці
щось що є потрібним для підтвердження конкретного
в близькості що рясніє водами які очищують
в цім місці яке ще не було зайняте сповна простором
в цій базиліці побудованій
після знесення якоїсь старої синагоги
і яка невдовзі буде зруйнована і вона
як передбачає західноєвропейський проект
стосовний возведення маєстатичної мечеті
саме в серцевині ватикану
тут де ще розмірковуєш
тільки про те що трапляється
знаючи що те що було надумане в забутім минулім
не могло існувати аніколи
