Ритуал марноти (wiersz klasyka)
Nikolas Kornesczan
часами коли суховій змішував небо
з межами віддалей
вони знали що все те що існувало
повинно було знаходитись
у гармонічній взаємозалежності
подібно всьому всесвіту відносно Землі
та землі позабутих
коли щось щезало навічно
бодай вони цінуючи чужі анотації
жили за щоденниками інших
штикували тісні тунелі
на глибінях у два або й три метри
ізолювали їх цинком та сповнювали мазутом
підготовлюючись до теперішності
поминали усе те що гадали що могло бути інакшим
підпалювали підземельну пітьму
тільки щоби спростити вхід у невідоме
навіть і звідсіля
з поверхні
з парку з кшталтами кіптяви
мов дерева до котрих колись-то
могли підійти і від яких нараз
вже не зісталося аніщо хоча вони
намагаючись роз'яснити
що саме траплялося тоді
в імпровізованих садах повторяли
партії в шахи з 1876-го року
ходи анотовані та збережені ще й зараз
тільки для них для тих котрі
вже не терпіли чути власного імені
коли наважувалися утямити
модальність завдяки якій думали інші
нібито належна тактика могла б допомогти їм
в з’ясуванні ідеї що для збереження
неодмінної рівноваги
все що існує повинно знаходитися
в ідеальній взаємозалежності
аналогічно цілому всесвіту відносно Землі
землі позабутих
глині освітленій вогнем з підземельних тунелів
вогнем збереженим живим всіма гравцями з парку
тими які копали вузькі тунелі
ізолювали їх цинком та сповнювали шмаровилом
знаючи що ти лишалася вічно живою
якщо засинала тільки в воді
