Ідентичність померлої (wiersz klasyka)
Nikolas Kornesczan
та котра ополуночі вийшла з води
вимовила що в поліетиленовім пакеті
якого держала в лівій руці
назбирала осередок неокантованої хмари
саме в тім передмісті де
між брижами відомої землі
даремно губилось надмір багато місця
де під повік берким небокраєм
вітер діставав конкретні кольори
дихалось важко через те що
там де час забувався завжди
насправжки можна було жити
тільки в дні п’ятниці
проминали незрозумілі пори року
говорила мені вона та знічев'я
нагадувала тіні
які вдарялись об варцаби
звільняли приглушені звуки
наче шепотання тих котрі займали
саме ті регіони світу
які маячіли мов якісь адекватні репродукції
інших країв
уже відомих
міста з яких птиці вилетіли
десь на зовні простору
саме залишніми часами
коли вона ще продовжувала
чекати щоби стало пізно
чекала та віщала що знала
ким була вона для самої себе
хоча чужаки кмітували
що була зовсім іншою
до речі оправдувалася
будь-хто пізнавав
хоча би одну єдину людину
з іменем Анна
хай би вона була б ця Анна
для усякого порізно
завжди іншою та іншою
у кожнім випадку ще казала вона
навпростець зніченою та доволі нервуючись
зі страху не стати незрозумілою
в будь-якій кон’юнктурі
все могло подобати
на щось зовсім інше
та хоча й мерещилось що йшли
всякчас десь інде
ті котрі аніколи не розглядували
навіть ані небо
завше зоставляли враження що були
такими ж сторонніми
і тоді коли вважали що вже не існувало
жодної залишньої години в їхніх ночах
але й коли забували що в дійсності
продовжували своє поспішливе наближення
до невідхильної кінцівки
аналогічно тому як вчиняла і я
аж допоки не перейшла
по той бік ріки
проникла в глибокості інших посвітів
через те що вже не мала
жодного місця в житті
та не могла прозирнути
де саме я була
отже повинна була
думати тільки про тебе
щоби могти вчувати себе живою
ще казала та котра ополуночі
вийшла з води
принесла основу неокантованої хмари
звідкись з-під гнилого неба
де вітер набирав конкретних кольорів
птахи вилітали на зовні простору
а вона не застопорювала викладати мені
ким була вона для самої себе
та ким був я для будь-кого іншого
осібно отепер
коли справдешніми здавалися тільки дні п’ятниці
коли опівночі яка тривала
більш чим будь-чиє життя
вона ще ждала
щоби я зумів зрозуміти
де саме я був
а я чекав
щоби стало пізно
